НА ДОПОМОГУ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ.

ЗНАЙОМТЕСЬ! ВИВЧАЙТЕ! ВИКОРИСТОВУЙТЕ!

            Запорукою успішної виховної діяльності з учнями є співпраця класного керівника з батьками, оскільки саме сім’я значно впливає на процес розвитку особистості дитини. Тому важливе і відповідальне завдання вчителя – зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу, адже родина впливала і продовжує значно впливати на процес розвитку особистості дитини.

          Професор Н. Щуркова радить класному керівнику будувати взаємодію з батьками на основі таких основних ідей – принципів,

1. звертання до почуття батьківської любові та її повага;
2. уміння розглянути в кожному учні позитивні сторони, що дозволяють давати характеристику дітям з висування випереджальної позитивної оцінки.

            Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу – це важлива й відповідальна задача класного керівника. Забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу здійснюється класним керівником за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як:

• спільне планування виховної роботи у класі;
• колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК;
• відвідування театрів, виставок, бібліотек;
• прогулянки, походи, поїздки та подорожі;
• виставки творчих робіт,
• дні здоров’я;
• допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімнати;
• участь в обладнанні кабінету приладдя;
• організація міні-гуртків і клубів.

              Щоб бути об’єктивним спостерігачем, класний керівник добирає відомості про сім’ї учнів шляхом паралельного анкетування батьків і дітей. Мета анкетування полягає в тому, щоб учитель-класний керів​ник міг оцінити емоційний фон сім’ї, ступінь сформованості сімейно​го колективу за оцінками виховання і батьків, ставлення до проблем кожної зі сторін.

http://pech-cdut.at.ua/publ/anketa_ti_j_tvoji_batki/1-1-0-1  Анкета «Ти і твої батьки»

http://rudka-kozynska.ucoz.ru/load/anketa/1-1-0-4  Анкета «Ми і наші діти»

Поради класним керівникам

1. Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й те ж; усім за будь що. Обов’язково при всіх. Дякуйте учням за їхніх чудових батьків. Дякуйте ба​бусям та дідусям за те, що зустрічають дітей зі шко​ли, допомагають організовувати свята. Обов’язково дякуйте татусям — за чудову увагу до потреб шко​ли, за будь-який крок назустріч дитині та вчителю.
2. Записи в щоденниках — найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи просто інфор​мують про те, чого дитина не зробила в школі. А як​що тактику змінити й почати писати позитивні речі: хвалити дитину, офіційно (письмово) і регулярно? Так, потрібен ваш час, але ж він того вартий! Звичайно, форми вираження вдячності можуть бути різні. Але обов’язково запам’ятовуються листи вдячності.

3. Батьки не повинні боятися школи (згадайте відсутність оптимізму на обличчі батьків, коли ви повідомляєте їм про запрошення на чергові зібран​ня). Батьки не повинні відчувати себе у школі гостя​ми, яких запрошують лише у великі свята, або підсобними робітниками, чиї руки потрібні для того, щоб пофарбувати парти або помити вікна, або га​манцями без розміру, щоб витрусити з них потрібні суми за мірою необхідності.
4. Ніколи не вживайте термін «викликати» батьків у школу! Завжди запрошуйте їх поговорити і обов’язково — заздалегідь. Не практикуйте ситу​ацію: «Щоб завтра батьки були тут!» — адже розмо​ва згарячу завжди приносить тільки зворотній ефект. Поки зустріч учителя з батьками буде для ди​тини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно…
5. Вивчайте батьків (та інших членів сім’ї) – їхні інтереси, сферу професійної діяльності, методи ви​ховання – не як маму Тані або тата Володі, а про​сто як дорослих і досвідчених людей, з якими звела вас доля. Можливо, серед них є дивовижні люди, і вони стануть відомі іншим завдяки вашій щирій зацікавленості.
6. Учіться у батьків, адже вчитель – це не завжди той, хто знає більше, а той, хто знає щось інше. На жаль, сьогодні батьківські збори — найбільш роз​повсюджена форма взаємодії вчителя та сім’ї. А де ж лекції, практикуми, семінари, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації ? Що це — лінь, недостатність часу чи професійна не​спроможність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на заборах — єдиний показник їхньої активності, довіри до школи, готовність взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може істотно стимулювати процес залучен​ня батьків до школи.

• Ніколи не дорікайте батькам, які не прихо​дять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без сар​казму!) радійте їхній появі у класі.
• Обов’язково називайте батьків по імені, не кажіть «мама Тані Петренко». Інакше може скласти​ся враження, що батьки важливі для вас тільки в такій ролі.
• На зборах намагайтеся говорити про пробле​му, а не окрему дитину. А от хваліть — персональ​но і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної ди​тини. Діти змінюються, засвоюють нові області. І ча​сто набагато успішніше, ніж це здається на перший погляд.
• Особливо ефективно, якщо вам вдасться про​аналізувати, чого досягли школярі з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вда​лося підняти планку. Виявлення проблеми повинно бути конструктивним: ось є проблема, для її рішен​ня непогано було б зробити такі й такі справи; зі свого боку, а ви зі свого спробуйте…
• Коли батькам пропонується конкретна й до​ступна модель застосування їхніх батьківських ре​сурсів, то віддача збільшується. Тому що цілеспря​мовані дії крок за кроком завжди приносять пози​тивні результати. Підвищують зацікавленість батьків. Вони частіше звертаються до вас за порадою, а ви, у свою чергу, отримуєте прекрасну мож​ливість послідкувати за розвитком дитини в сім’ї.
• Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтесь професійної етики, навіть якщо у вас інша точка зору.
• За необхідності попросіть батьків про вияв​лення будь-якої допомоги, детально поясність, чому ви не можете обійтись без них, просіть пропонува​ти інші варіанти рішення проблеми, зацікавлено об​говорюйте їх.

До тих пір, доки зустріч учителя та батьків буде для дитини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно…

Як вести себе вчителю, якщо виникла проблемна ситуація і ви змушені просити батьків про зустріч?

• ​ Запрошуючи батьків у школу, запитайте в се​бе: що я хочу отримати в результаті? Якщо просто висловитись, засудити дії дитини або методи вихо​вання батьків, то цей шлях неефективний. Спробуй​те знайти конструктивне рішення, адже це полег​шить, насамперед, вашу роботу.
• ​ Під час обговорення в присутності дитини пам’ятайте: яка б не була її вина, батьки завжди (принаймні при людях повинні бути адвокатами своїх дітей. Двоє на одного — це не чесно!
• ​ Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірні відомі факти, не заохочуйте нашіпту​вання.
• ​ Говоріть конкретні речі, старайтеся не вжи​вати такі вирази-штампи як: «погано себе пово​дить», «не хоче вчитися». Висловлюйтеся ясно: «Не зробив два домашні завдання з математики», «Відмовився відповідати на уроці хімії» і т. д., тодібатьками легше буде проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.
• ​ Пропонуючи можливі спроби вирішення про​блеми, не провокуйте дорослих на насилля, цим ви лише налаштовуєте дітей проти себе. Як результат: діти будуть старатися приховувати від батьків дату чергових зборів.
• При наближенні зустрічі, запитайте себе: чи виправдалися мої сподівання? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра? Розвиток дитини — складний, неоднознач​ний процес. І від того, наскільки тернистим і хво​робливим буде ваш спільний шлях, залежить, про що буде згадувати людина через десять або двад​цять років після школи. Куди приведе його та доро​га, яку він подолав, опираючись на ваші та батьківські руки? Адже коли тебе підтримують з обох сторін, якось надійніше…
• Ніколи не забувай, що виховання – це тривалий процес, який включає в себепідтримку, заохочення і наполегливу працю.
• Доки живеш – навчайся. Не чекай, щоб старість принесла з собою мудрість.